Івана Купала (Купайла) — традиційне свято,
яке відзначається християнами східного обряду в Україні, Білорусі, Росії в ніч на
7 липня, тобто на ніч з 23 на 24 червня за старим стилем.
Історично це був день літнього сонцевороту
(сонцестояння — орієнтовно 20-22 червня), який відзначався язичниками.
Ім'я ж святу дав Купало — язичницький бог земних плодів.
Колись йому приносили в жертву хліб.
Святкування розпочиналося в заздалегідь домовлених місцях, переважно біля річок. Дівчата плетуть вінки з польових квітів й перед заходом сонця збираються на вигонах біля річок.
Власне святкування починалося з виготовлення опудала головних персонажів свята — Купала і Марени.
Взявшись за руки, дівчата ходять навколо Купала й Марени й співають пісень. Основною темою цих хороводів є кохання.
Чоловіки й жінки теж сходяться на це видовище, але у співах участі не беруть.
Обов'язково розкладається велике вогнище, через яке стрибають
дівчата і хлопці поодинці або в парі.
Купальське вогнище згідно з переказами має велику міфічну силу.
Через купальське вогнище стрибають всі, проходячи таким чином
своєрідний ритуал очищення.
Так, вважалось, що коли дівчина і хлопець, які кохаються, узявшись за руки, стрибають у парі через вогнище і їх руки залишаються з'єднаними,
то вони, побравшись, все життя проживуть разом.
Проте в цьому видовищі можна бачити й інший бік — спортивний.
Кожний намагався стрибнути через вогнище якнайвище і якнайдалі, не забуваючи й про те, щоб стрибок був красивим.
Після втоплення Марени (інколи топили Купала) дівчата тікають від хлопців до води, щоб ворожити («заворожувати вроду»). Вони дістають свічки, запалюють їх і прилаштувавши до своїх вінків, пускають на воду. Поки вінки пливуть, дівчата ідуть понад річкою й співають.
Часто хлопці намагаються зловити вінки дівчат.
Двійко заздалегідь домовляються про те, яким буде вінок.
Кожна дівчина плете його так, щоб можна було впізнати:
вплітали яскраву свічку, або велику квітку.
Якщо хлопцю вдається зловити вінок коханої, діставшись до нього вплав чи на човні, це вважається доброю прикметою для їх подальшої спільної долі.
Існує повір'я про цвіт папороті, котрий ніби то з'являється в купальську ніч.
За легендою, папороть цвіте лише одну коротку мить
найкоротшої у році ночі під Івана Купала.
Здобути цю квітку досить важко, оскільки її береже від людей нечиста сила. Страхітливі народні перекази про її витівки використав у своєму оповіданні
Той, хто має цвіт папороті, може розуміти мову будь-якого створіння,
може бачити заховані в землю скарби.
Володар заповітної квітки також міг у ніч напередодні Івана Купала бачити,
як ходять лісом дерева й стиха розмовляють між собою.
Досконально ознайомитися з традиціями цього свята можна за допомогою літератури в нашій бібліотеці.
Ми чекаємо на Вас!
Ми працюємо для Вас!
