четвер, 10 листопада 2016 р.

"В’язні сумління” 

9 листопада 2016 року відзначається 40-річчя заснування Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод (Української гельсінської групи). Це була перша легальна правозахисна організація в Українській РСР, яка відіграла одну з ключових ролей у національно-визвольній боротьбі українського народу, розпочала ненасильницький, легальний і правовий шлях у здобутті Україною незалежності, становленні демократії, поваги до прав людини.
Сорок років тому за ініціативи письменника й філософа Миколи Руденка, генерала радянської армії Петра Григоренка, хіміка Оксани Мешко, письменника-фантаста Олеся Бердника, юриста Левка Лук’яненка був започаткований український гельсінський правозахисний рух.
 З того часу рух пройшов нелегкий шлях, на якому траплялися арешти, позасудові репресії, громадський тиск та інші відчайдушні спроби  тоталітарної машини на чолі з ЦК КПРС задушити процес демократизації. На спільному рахунку УГГ – понад 550 років неволі. Група розплатилась п'ятьма життями: Михайло Мельник наклав на себе руки напередодні неминучого арешту 9 березня 1979 року. Чотири в'язні табору особливого режиму ВС-389/36 (селище Кучино Чусовського району Пермської області) загинули у неволі: Олекса Тихий - 5 травня 1984, Юрій Литвин - 4 вересня 1984, Валерій Марченко - 7 жовтня 1984 і Василь Стус - 4 вересня 1985.
Але попри шалений тиск, УГГ не саморозпустилася, як це зробила Московська група: з неволі виходили її документи. Закордонне представництво УГГ видавало щомісячний бюлетень „Вісник репресій в Україні”, діяв вашингтонський Комітет гельсінських гарантій для України, Українське видавництво “Смолоскип” ім. В. Симоненка видавало документи групи українською й англійською мовами, вся Україна припадала вухом до сигналу “Радіо Свобода”.
Сила і моральна перевага українських правозахисників над тоталітарним режимом полягали в тому, що репресії їх не зламали, вони не перейшли в підпілля, а відкрито продовжували вести боротьбу з тоталітаризмом, підписуючи документи своїми іменами. Вели відкриту боротьбу та апелювали до радянського закону і міжнародних правових документів.
Правозахисники вчинили революційний переворот у свідомості стероризованого за попередні десятиліття населення. У невільній країні вони почали поводитися як вільні громадяни. Крім того, Українська гельсінська група в добу краху світової колоніальної системи нагадала про існування поневоленої України і порушила питання про визнання її світовим співтовариством, насамперед, щоб Україна була представлена на наступних Нарадах з безпеки та співробітництва в Європі окремою делегацією.
Як тільки в період “гласності” й “перебудови” перші правозахисники опинилися на волі, вони відновили свою діяльність, яка швидко набувала політичного характеру. 7 липня 1988 року Українська гельсінська група постала як Українська гельсінська спілка. Вона поклала початок створенню політичної системи в Україні.
Нарешті, 1 квітня 2004 року була заснована асоціація правозахисних організацій – Українська гельсінська спілка з прав людини, що є правонаступницею УГГ і продовжує справу побудови правового суспільства.

Немає коментарів:

Дописати коментар