четвер, 14 серпня 2014 р.


      "Навчить коржі з маком їсти" 
або трапеза на Маковея 
14 серпня називають Спасом першим, медовим, Маковієм або Макотрусом. 
З цим днем літа пов’язано багато народних звичаїв, вірувань та прикмет. Передусім, з цього дня розпочинається «спасівка» — суворий піст, який прирівнюється до Великоднього. За народними переказами, колись великий піст тривав дев'ять тижнів, але Господь Бог змилувався над людьми і поділив його на 7 тижнів великого посту і 2 — спасівського. Цього дня готували пісний борщ із грибами та намагалися зранку нічого не їсти, аж поки не вип'ють свяченої води. До церкви жінки несли святити пучечки маку, обтикані квітами та зіллям. Такий букет називається «маковійчик» або «маковейка». Складання його вимагає неабиякої фантазії, майстерності та вміння й цілком витримує порівняння зі славнозвісною японською ікебаною. «Маковійчик» має чітко окреслений центр — найчастіше всередині композиції розміщують декілька маківок або квітку соняшника. Довкола цього центру розташовують квіти (чорнобривці, жоржини, гвоздики, барвінок), трави (васильки, м'яту, чебрець, любисток, полин, деревій), а також калину. А на житомирському Поліссі до ритуального маковійнового букета традиційно додають морквинку, невеликі качани кукурудзи, горох, квасолю та кріп. Загалом, освячують усю городину: огірки, картоплю і навіть гарбузи. А головне – мак!  Мак — символ багатозначний, дуже давній, як і сама рослина — ще дотрипільський. Це й символ сонця, безкінечності буття й життєвої скороминущості. Про мак — червону квітку, повну маківку із безліччю мачинок-зернят створено чимало народних загадок: “Стоїть півень на току в червоному ковпаку”, “На городі тичка, на тичці капличка, а в тій каплиці нема ні вікон, ні дверей і повно людей”. Найбільше їх складено про тендітний маків цвіт: “Життя людське — як маків цвіт: удень на стеблі, а ввечері на землі”, “Пройшов мій вік, як маків цвіт, що вдень цвіте, а вночі опаде”. Недозрілий мак — символ поспіху, недалекоглядності, дурощів, отрути (казали:“Ти що — маку наївся?”). А ще збегірся усталений вислів “дулю з маком дати” – тобто не дати нічого. Недарма казали: “Біда навчить коржі з маком їсти”.  Щоправда, не такі вже вони і погані – ці коржі з маком. Адже на Медового спаса саме вони були головною ритуальною їжею. Ці коржі називали «шулики». Були це прісні коржі з маком і медом. Багато хто з дитинства памятає бабусині шулики з молоком - наливаєш горня молока, ставиш перед собою макітру з подрібненими коржами вперемішку з тертим маком — і смакуєш! А готувалася ця страва дуже просто: замішували тісто на яйці, простокваші (можна додати ще трохи соди, щоб краще тісто підійшло), трохи солі, цукру. Давали тісту «відпочити», накривши мискою чи серветкою, а потім розкачували коржі і пекли на сухій сковорідці або ж на олії. У той час, як коржі печуться, в макітрі запарювали окропом мак, зціджували воду і розтирали його з цукром. Потім розводили кип'яченою водою, щоб утворилося «макове молочко», консистенції рідкої сметани, кришили туди вистиглі коржі, добре вимішували і накривали макітру, щоб коржі добре просочилися маковим молочком. Ось вам і трапеза на Маковія! Зі святом!
Джерело: http://www.103fm.com.ua/restoran/4870-q-----q---- Житомирська хвиля

Немає коментарів:

Дописати коментар